Основні позиції у критиці лібералізму як ідеології зводяться до такого: лібералізм трактує суспільство виключно як суму індивідуальностей, бажання та інтереси яких майже не залежать від зовнішнього середовища. Із цього відбувається переоцінка особистої свободи у системі соціальних взаємовідносин.

Найважливішими складовими в сучасному лібералізмі визнаються свобода слова (свобода публічного висловлювання), свобода совісті (відділення релігії від держави, світське суспільство), право на легальну участь у політичній боротьбі.

До середини XIX століття ліберали, які виступали за політичну свободу та права людини, відхід від традицій розглядалися як ліві — оскільки ці їхні ідеї не були традиційними і прийнятими у суспільстві.

Ліберальна демократія має на меті рівне забезпечення кожній людині та громадянину її прав і свобод на дотримання належних правових процедур, приватну власність, недоторканність особистого життя, свободу слова, свободу зборів, свободу асоціацій та свободу віросповідання.