Основна форма сніжинки залежить від температури, за якої вона утворюється. Що вища хмара, то вона холодніша. Високі перисті хмари, що “дрейфують” за температур нижче з а-35°С, складаються з кристаликів-призм, які мають вигляд блискучих підвісок люстр, що виблискують у променях сонця.

Оскільки кожна сніжинка живе своїм життям і зовнішні умови у них у всіх хоча б мінімально, але відрізняються, то всі сніжинки різні. Не буває абсолютно однакових сніжинок – кожна з них проходить через різні поєднання вологості, тиску і температури.

Сніжинки падають по одній, тому їх легко роздивитися. За слабкого морозу сніжинки схожі на снігові кульки – “снігова крупа”. А за сильного вітру йде “сніговий пил”, бо вітер обламує в сніжинок промені та грані. Коли немає морозу, падаючи на землю, сніжинки приліплюються одна до одної й утворюють “снігові пластівці”.

На утворення сніжинок у формі голочок або крихітних тонких стовпчиків впливає температура в мінус 5 – 10 °С. При температурах у 10 – 12 °С утворюються сніжинки у формі пластинок або пластівців. І лише за мінус 12 – 18 °С виходять найкрасивіші – у формі "зірочок" з шістьма променями.