Постоли на Русі, так само як і в інших країнах Східної Європи, – найдавніше взуття. Їх носили з незапам’ятних часів аж до середини XX століття переважно селяни. Іноді не гребували ходити в постолах і заможні люди.Sep 17, 2020

Постоли, а під іншою назвою “личаки”, були також поширені y західнослов’янських, балтських, прибалтійсько-фінських і поволзьких народів. Подібний вид взуття застосовували і японці (варадзі), і північноамериканські індіанці, і навіть австралійські аборигени.

Постоли надягали з полотняними онучами, а взимку ще й із суконними онучами, якими ноги обгортали до колін. У бездоріжжя, “в расторопье”, коли сніг починав танути, до постолів пришивали дощечки, тобто прикріплювали до підошви дерев’яні колодки. Носили і ступні – взуття, сплетене з лик на зразок глибоких калош.

Чоботи, що відрізнялися від постолів зручністю, красою і міцністю, для більшості кріпосних селян були недоступні. Ось і обходилися постолами. Про недовговічність плетеного взуття свідчить приказка: “В дорогу йти, п’ять постолів сплести”.