μονάδα, від ін.-грец. μονάς, μονάδος – одиниця, проста сутність, від μόνος – один) – згідно з піфагорійцями, означала “божество”, або “першу суть”, “одиницю” або “єдине, як неподільне”. Пізніше – багатозначний термін у різних філософських системах Нового часу і сучасності, у психології та езотериці.

За визначенням Лейбніца , М. – це первинна проста (неподільна) активна субстанція, що має духовну природу, сприймає і відображає в собі весь світ. Монад незліченна безліч, і всі вони перебувають одна до одної у відношенні до заздалегідь встановленої гармонії. Духовна природа М.

На противагу теоріям Спінози і Декарта, Лейбніц створив свою теорію про монади (множинність субстанцій), основними положеннями якої є висловлювання: світ складається з безлічі субстанцій, що мають єдину природу; такі субстанції називаються монадами (від.

Стадія монади – це стадія самотності, коли один із подружжя помирає. Найважливіше тут те, наскільки людина вміє зберігати себе як особистість, що дає їй змогу повноцінно прожити решту життя.