Найбільш обґрунтованим застосування імуномодуляторів видається в разі імунодефіцитів, що проявляються підвищеною інфекційною захворюваністю .Mehr 15, 1388 AP

Ці препарати застосовують під час лікування хронічних інфекцій, опікової хвороби, хірургічних та онкологічних патологій.

До імуностимуляторів належать препарати тимуса, інтерлейкіни, інтерферони, біологічно активні пептиди, полісахариди деяких грибів, лікувальні вакцини. Їхня активність зумовлена здатністю впливати на метаболізм клітин і тканин організму, активувати імунокомпетентні клітини.

Імуномодулювальна терапія – це ефективна методика регулювання роботи імунної системи організму. Вона дає змогу підвищити опірність інфекціям, стійкість до впливу вірусних і грибкових захворювань.