Піхви для кинджала, шаблі, меча, багнета, багнет-ножа тощо служать для того, щоб уникнути небажаної дії гострих частин зброї, здатних завдати поранень людям і тваринам, а також ушкоджень навколишнім предметам під час зберігання і транспортування.

Основним способом бойового носіння є закріплення ножа на плечі руків’ям донизу або на стегні нижче пояса (нижній кінець піхов у такому разі фіксується навколо ноги шнурком або ременем, а верхня частина підвішується за ремінь, що дуже зручно для ножів великого розміру).

Катану і вакідзасі завжди носять на лівій стороні корпусу в піхвах, закладених за пояс (обі), лезом догори. Це – прийнятий спосіб носіння в суспільстві, що сформувався після завершення воєн періоду Сенгоку на початку XVII століття, коли носити зброю стало більше традицією, ніж військовою необхідністю.

Портупе́я (фр. porte-épée; дослівно porter – “носити” та épée – “меч”) – частина військового спорядження, пасовищна або галунна перев’язь у вигляді ременів (пасиків) або галуну різної довжини та ширини, перекинута через одне плече для носіння холодної зброї, ташки, пізніше – особистої вогнепальної зброї та польової сумки.