Абракада́бра (лат. abracadabra, гр. abrakos – позначення божества, др. євр.
те саме, що безглуздя; щось незв’язне, незрозуміле, неперекладне ◆ Дівчинка-морозивниця, мабуть, звикла спілкуватися з людьми угорською; вона простягнула мені морозиво й автоматично випалила якусь абракадабру.
Морфологічні та синтаксичні властивості
| відмінок | од. ч. | |
|---|---|---|
| жен. р. | ||
| Д. | улу́чшенной | |
| В. | одуш. | покращену |
| неод. |
Морфологічні та синтаксичні властивості
| наст. | повеліт. | |
|---|---|---|
| Він Вона Вона Воно | збагачує | — |
| Мы | збагачуємо | — |
| Вы | збагачуєте | збагачуйте |
| Вони | збагачують | — |