Робочий рік працівника для відпустки починається з моменту прийняття його на роботу й обчислюється дванадцятьма місяцями стажу, який включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну оплачувану відпустку (ст. 14, ст. 115 Трудового кодексу РФ).

У загальному випадку розрахунковим періодом визнаються 12 місяців до місяця виходу співробітника у відпустку. При цьому для розрахунку під місяцем розуміють календарний місяць, не враховуючи, скільки в ньому днів (ст. 139 ТК РФ). У загальному випадку розрахунковим періодом визнаються 12 місяців до місяця виходу співробітника у відпустку.

Якщо сума періодів, що включаються в робочий рік згідно зі ст. 164 ТК, менша за 12 повних календарних місяців, робочий рік працівника зсувається на час, якого не вистачає (ст. 165 ТК).

Згідно зі ст. 121 ТК РФ, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну оплачувану відпустку, не включають: час відсутності працівника на роботі без поважних причин; час відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею встановленого законом віку.