Особливу гілку в симфонічній творчості Бетховена утворюють одинадцять увертюр. Майже всі його увертюри пов’язані з театральними жанрами, будучи вступом до музичних або драматичних вистав.7 Aug 2022

Чотири найкращі увертюри Бетховена – “Коріолан” c-moll (1806), “Леонора” № 2 C-dur (1805), “Леонора” № 3 C-dur (1806), “Егмонт” f-moll (1810) – були створені до драм на цивільно-героїчні теми. Саме в цих видатних творах світового симфонічного репертуару й визначився тип бетховенської увертюри.

I – Повільний вступ (Sostenuto ma non troppo) – зав’язка драми. II – Швидка частина (Allegro) – активна драматична дія, що завершується трагічною кульмінацією. III – Кода (Allegro con brio) – тріумф, торжество перемоги.

І все ж, за всього очевидного зв’язку із симфонічною культурою століття Просвітництва, симфонії Бетховена значно відрізняються від творів його попередників. Протягом свого життя цей видатний симфоніст, геніальний майстер сонатного письма створив усього дев’ять симфоній.