У соціальній ієрархії цієї системи “сі” було представлено самурайством, “но” – селянством, “ко” – ремісниками, “сьо” – торговцями. Вищий стан “сі” був неоднорідним.

Самурай (яп. 侍, по-японськи також використовується слово “бусі” (武士)) – у феодальній Японії – світські феодали-чоловіки, крім онна-бугейся, починаючи від великих можновладних князів (даймьо) і закінчуючи дрібними дворянами; у вузькому і найбільш часто вживаному значенні – військово-феодальний стан дрібних дворян.

Суспільство ділилося на чотири стани: самураї, селяни, ремісники і купці. Існували й нижчі стани – жебраки, волоцюги, вуличні актори.

Самураї – військово-феодальний стан у Японії, який був привілейованим у період сьогунату Токугава. Життя самураїв було регламентоване нормами Бусідо – кодексу самурая, його ще називали “Шлях шляхетного воїна”.