Кохання виступає найважливішим суб’єктивним індикатором щастя. Стародавні греки розрізняли кілька типів кохання: сімейне кохання (“сторге”), дружнє кохання (“філія”), романтичне кохання (“ерос”) і жертовне кохання (“агапе”).

Зазвичай це почуття нетривале (від кількох місяців до 2-5 років), але суб’єкт, відчуваючи його, стає залежним від об’єкта закоханості. Виходить, закоханість – одна з фізіологічних потреб людини і в реалізації своєї особистості, і в створенні пари з особиною свого виду.

Симптоми кохання схожі на хворобливий стан: спітнілі долоні, втрата апетиту, ейфорія, рум’янець на обличчі та прискорене серцебиття. Кохання проходить через кілька стадій – кожна з них залежить від певних хімічних елементів, що запускають в організмі відповідні реакції.