Широко поширені в низці країн Центральної та Східної Європи і Північної Азії. Носії слов’янських мов становлять більшу частину населення Росії, Білорусії, України, Болгарії, Македонії, Сербії, Чорногорії, Боснії та Герцеговини, Хорватії, Словенії, Словаччини, Чехії та Польщі.

Слов’янські держави – Україна, Білорусь, Польща, Чехія, Словаччина у Східній Європі, а також Болгарія, Сербія і Чорногорія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Словенія, Македонія в Південній Європі – мають давню історію, чимало їхніх міст, храмів, монастирів, замків стали світовими визначними пам’ятками.

У Повісті минулих літ перелічено племена: поляни, сіверяни, древляни, радимичі, в’ятичі, кривичі, словени, волиняни, білі хорвати, уличі та тиверці. Тоді ж з’явилися і так звані племінні князівства. Літопис згадує правителів радимичів і в’ятичів – Радима і В’ятка.

Наші найближчі кровні родичі – марійці, мокші, мордовці, комі, удмурти, угорці, фіни, карели, естонці.