Абай Кунанбаєв був новатором казахської поезії; новаторський характер мають вірші, присвячені порам року: “Весна” (1890), “Літо” (1886), “Осінь” (1889), “Зима” (1888), вірші про призначення поезії (навчати доброго й засуджувати погане).

З величезною ретельністю й особливою любов’ю перекладав Абай вірші Лермонтова. З них “Кинджал”, “Виходжу один я на дорогу”, “Дари Терека”, “Вітрило”, уривки з “Демона” до сих пір залишаються неперевершеними за майстерністю серед перекладів з російських класиків на казахську мову”.

Абаєм створено близько 170 віршів і 56 перекладів, написані поеми, “Слова повчання” (“Қара сөздер”). Абай був також композитором.