Іменник, неживий, середній рід, невідмінюваний (тип відмінювання 0 за класифікацією А. А. Залізняка). Корінь: -гетто- [Тихонов, 1996].

Гетто (від італ. ghetto nuovo “нова ливарня”) – частини великих міст, відведені для добровільного або примусового проживання меншин, у сучасному світі внаслідок соціального, правового або економічного тиску. Спочатку термін вживався тільки для районів проживання іудеїв або євреїв.

Слово " гетто " походить від назви єврейського кварталу у Венеції, заснованого 1516 року. Під час Другої світової війни гетто були міськими кварталами (як правило, обгородженими), куди гітлерівці зганяли єврейське населення, і де євреї жили в найзлиденніших умовах.