Поняття «мана» увійшло науковий оборот завдяки етнографу Еге. Тайлору, який вважав анімізм (від лат. anima, animus — душа, дух) початком релігії. Людина почала розмірковувати над природою своїх фізичних станів (сон, галюцинації, смерть тощо).

Концепція мани була представлена ​​в Європі місіонером Робертом Генрі Кодрінгтоном у 1891 році і була популяризована Мірчею Еліаде у 1950-х роках.

Ману або ману́ (санскр. मनु) – титул, яким у текстах індуїзму називають прабатька людського роду. Ману – Це також перший цар, який правив землею і єдина людина, врятована Вішну від всесвітнього потопу (див. Матс'я).