Працівник має право написати заяву на неоплачувану відпустку без поважної причини і на будь-який термін – хоч на півроку або рік. А роботодавець має право відмовити в такій відпустці, якщо він не хоче відпускати співробітника надовго.

Роботодавець не може відмовити у відпустці без збереження заробітної плати: Учасникам Великої Вітчизняної війни. Пенсіонерам, які працюють за віком. Батькам і дружинам військовослужбовців і співробітників держустанов, які загинули або померли через поранення під час виконання службових обов’язків.

Відпустки без збереження заробітної плати загальною тривалістю до 14 календарних днів (протягом робочого року) зараховують до стажу роботи, що дає працівникові право на щорічну основну оплачувану відпустку (ч. 1 ст. 121 ТК РФ).

Відпустка без збереження заробітної плати (за власний рахунок) Якщо роботодавець визнає зазначені в заяві причини неповажними, він має право відмовити працівникові у відпустці. Виняток становлять випадки, коли відмова в наданні відпустки неприпустима з огляду на ч. 2 ст. 128 ТК РФ.