Справа в тому що вода в джерело потрапляє з глибинних шарів Байкалу, де вона тепліша, ніж на поверхні. Від витоку вода пробігає Ангарою ще з десяток кілометрів, перш ніж охолоджується і замерзає.

Після будівництва Іркутській, Братської та Усть-Ілімської ГЕС ділянки Ангари нижче цих ГЕС не замерзають, оскільки прогріта за літо вода у водосховищах не встигає на цих ділянках охолонути.

Ангара у місці злиття з Єнісеєм має більшу протяжність і повноводніша, а її витрата води становить 4 530 м³/с, тоді як у Єнісея тільки 3350 м³/с. Але так вже вийшло, що освоєння та вивчення Сибіру йшло із заходу на схід, тому, Ангара впадає в Єнісей, а не навпаки.

Ангара щорічно виносить із Байкалу близько 60 кубічних кілометрів води через своє джерело — кілометрової ширини пролом у Приморському хребті. Більшість річок народжується з ледь помітного струмка, який лише через багато десятків кілометрів, прийнявши в себе безліч приток, перетворюється на повноводну річку.