Справжні мотиви кохання Ольги Іллінської до Обломова з’ясовуються вже в момент останньої їхньої розмови. Вона зізнається собі і йому в тому, що більшою мірою їй рухала в цих стосунках гордість. Вона поставила собі за мету допомогти людині, вилікувати її від ліні й бажання постійно тікати від проблем.

Коли ж Обломов почув її спів, у його серці прокинулося кохання: “Від слів, від звуків, від цього чистого, сильного дівочого голосу билося серце, тремтіли нерви, очі іскрилися й запливали сльозами…” Спрага до життя і любові, що звучала в голосі Ольги, відгукнулася в душі Іллі Ілліча.

Здається, що смерть Іллі Ілліча забрала із собою і сенс життя Агафії Матвіївни. Без нього "вона зрозуміла,… що Бог вклав у її життя душу і вийняв знову, що засвітилося в ній сонце і померкло назавжди". Таким чином, Агафія Пшеніцина стала для Обломова ближчою за Ольгу Ільїнську.