У Середні віки від віспи щорічно помирали понад 1,5 мільйона людей. Під час колонізації Америки та війни за її територію між британцями та французами віспу використовували як біологічну зброю: індіанцям передавали в дар заражені ковдри, від чого вони помирали.

Ліків від цієї хвороби не існує, і тому єдиним існуючим способом боротьби з вірусом є вакцинація. Вакцинація хворого протягом перших днів (до 4 днів) після зараження може різко полегшити перебіг захворювання, а інколи й запобігти йому.

Вакцинацію проти чорної віспи проводили до 1980 року. З 1977 року не було зареєстровано жодного випадку хвороби, тому 1980 року ВООЗ оголосила про зникнення чорної віспи з лиця землі. У зв’язку з цим було ухвалено рішення про загальне припинення щеплень від цієї хвороби.

Останній випадок зараження віспою в природних умовах було зареєстровано 26 жовтня 1977 року в сомалійському місті Марка. Влітку 1978 року було зафіксовано найостанніший відомий випадок віспи (внаслідок внутрішньолабораторного зараження), який забрав життя 40-річної Дженет Паркер, медичного фотографа.