Потужні ракети похило по відношенню до Землі закинули супутників на величезну висоту і розігнали їх там до колосальної швидкості (8 кілометрів на секунду). Супутникам летіти б прямою лінією, за інерцією, але сила земного тяжіння, як невидима мотузка, змінює напрямок їхнього польоту, не дає відлетіти від Землі.

Розташований на ній супутник обертається навколо Землі зі швидкістю, що дорівнює її швидкості обертання навколо своєї осі. Тобто з точки зору наземного спостерігача він завжди перебуває в одній і тій самій точці неба, що дає змогу направити на нього фіксовану антену наземної станції.

Спостереження за супутниками зазвичай здійснюється неозброєним оком або за допомогою бінокля, оскільки більшість супутників на низькій навколоземній орбіті рухаються надто швидко, щоб їх можна було легко відстежувати за допомогою телескопа. Саме цей рух робить їх відносно легко помітними.

Вони добре відбивають світло Всім відомо, як сліплять очі металеві дахи в сонячний день. Більшість деталей супутників якраз металеві. Щоправда, космічні апарати літають дуже високо. Однак сонячні батареї, що мають значну площу, роблять далекі супутники помітними в нічному небі.