Саме для того, щоб вирівняти шестигодинний зсув, було запроваджено рік, у якому в лютому 29 днів (високосний рік). Три роки рахувалося по 365 діб, а в кожен рік, кратний чотирьом, додавалася одна додаткова доба в лютому.

Імператор Юлій Цезар встановив рік, що дорівнює 365,25 дня. Вчені з Олександрії під час розроблення календаря ґрунтувалися вже не на місячних фазах, а на русі Сонця. Так, у новому календарному році парні місяці стали налічувати 30 днів, а непарні – 31. І знову лютому залишилося менше за інших: 29 днів і раз на 4 роки – 30.

За часів правління Юлія Цезаря було вирішено зробити парні місяці по 30 днів, а непарні – по 31. Лютому ж, який, як і раніше, був останнім місяцем у році, дісталося лише 29 днів.