Традиційно кати носять маски найрізноманітніших фасонів, щоб приховати свою зовнішність. З одного боку, це дозволяло залишитися невпізнаним (хоча б формально, тому що обивателі часто ставилися до представників даної професії упереджено), а з іншого боку давало певний психологічний ефект.

Коли хлопчик, який потрапив в османський полон, ставав учнем ката, йому відрізали мову і проколювали горло, щоб він не міг говорити, і робили так, щоб майбутній кат втратив здатність чути.

Важливу роль історії Османської імперії грали кати – люди, які вселяли страх не тільки у звичайних людей, а й навіть у шехзаді та султанів. Життя катів була оповита мороком: вони не розповідали про себе нічого, ні з ким не спілкувалися, тому що оточуючі не хотіли мати з ними якихось справ.