Історія “похоронного маршу” Шопена Отже, цей марш написав Фредерік Шопен 1837 року, як частину “Сонати для фортепіано № 2 сі-бемоль мінор”, створеної композитором за два роки (1837-1839).

Як би там не було, перші ознаки дихальної недостатності у Шопена з’явилися 1837 року, коли йому було 27 років. Саме в цей час невдало закінчувалося його сватання до 17-річної Марії Водзінської, але музичний дар вимагав творити нові шедеври. Фредерік Шопен почав писати Marche funèbre (Похоронний марш).

marcia funebre) уперше з’явився у Л. ван Бетховена – у Третій (“Героїчній”), натхненній подіями Великої французької революції. Траурні марші є першими частинами Траурно-тріумфальної симфонії Гектора Берліоза, Другої та П’ятої симфоній Густава Малера.

Траурний марш Бетховена, Реквієм Моцарта, Сарабанда Генделя вважаються класичними похоронними мелодіями і досі грають на кладовищах.