Заслуга перетворення хайку на провідний ліричний жанр належить Мацуо Басьо (1644-1694). З ім’ям поета і художника Йоса Бусона (1716-1783) пов’язане розширення тематики хайку.

Хокку – ліричний вірш. Він зображує життя природи і життя людини в їхній злитій, нерозривній єдності на тлі кругообігу пір року. Японська поезія є силабічною, ритміка її заснована на чергуванні певної кількості складів.

Хокку і хайку – різні слова, але позначають одне й те саме поняття.

У перекладі з японської хокку означає “початкова строфа”. До того, як стати самостійним жанром, хокку були частиною гри в зчеплені строфи, яка називалася ренга або хайкай-но ренга (жартівлива ренга). У зчеплені строфи грало кілька поетів.