У фольклорних казках дівчинка-Снігуронька зліплена зі снігу, її творці-батьки – це дід і баба, які зробили її зі снігу.

У 1873 році О. М. Островський, під впливом казок Афанасьєва, пише п’єсу “Снігуронька”. У ній Снігуронька постає як дочка Діда Мороза і Весни-Красни, що гине під час літнього ритуалу вшанування бога сонця Ярила.

Багато дослідників вважають, що Снігуронька з’явилася з образу старого слов’янського божества Морени, яка уособлювала смерть і холод. Тут же і пояснюють її прив’язку до ялинки, бо саме це дерево символізувало богиню та її потойбічні сили.

Снігуронька – це споконвічно російське надбання, своєрідний янгол, здатний умовити навіть сором’язливу дитину не боятися перед Дідом Морозом і розповісти віршик або заспівати пісеньку. Існує кілька версій походження Снігуроньки.