“Недоук” – комедія Дениса Івановича Фонвізіна. Слово “недоук” у XVIII столітті означало молодого дворянина, який не отримав письмового посвідчення про вишкіл від учителя. Недоуків не брали на службу, їм не давали “вінцевих пам’яток” – документів, що дозволяють одружуватися.

У "Недоумку" автор висміює недоліки дворянської освіти кінця XVIII століття на прикладі недоумка Митрофана Простакова, 15-річного ледачого, дурного і розпещеного "маминого синка".

Також Митрофана можна назвати недорослем через те, що він “не доріс” до військової служби за віком і через свої розумові здібності. Персонаж розпещений, дурний, примхливий і егоїстичний, він не здатний на любов навіть до власної матері, яка пилинки з нього здуває.

Він висміює неосвіченість, боягузтво, вихваляння, лінь тощо. Ця легендарна комедія була написана ще у вісімнадцятому столітті, але вона актуальна й досі. Її автором є Денис Іванович Фонвізін.