Ільмарінен на прохання свого брата Вяйнямейнена викував для старої баби Лоухі, господині Похьоли, млин Сампо, який був джерелом щастя і благополуччя. Повторно Ільмарінен опиняється в Похьолі, щоб узяти за дружину доньку старої Лоухі.

Історія знаменитого балету “Сампо” почалася ще 1958 року, коли Сергій Петрович Звездін, перший директор Музичного театру Карелії, вирішив поставити балет на тему епосу “Калевала”. Новий балет планувалося показати на черговій декаді літератури і мистецтва Карельської АРСР у Москві 1959 року.

Від Сампо проросли три корені: один пішов від млина в землю на дев’ять сажнів, інший зачепився за морський берег, а третій вріс у кам’яну скелю. Однак не віддала Лоухі свою доньку за Ільмарінена, відправила коваля назад у Калевалу.

Са́мпо (карел. sampo, šampo) – у карельському народному епосі єдиний у своєму роді чарівний предмет, що володіє магічною силою і є джерелом щастя (onnen), добробуту і достатку.