В останні роки його правління Русь являла собою єдину державу. За Василя III до Москви були приєднані Псков (1510 р.), Волоцький уділ (1513 р.), Рязанське (1521 р.) і Новгород-Сіверське (1522 р.) князівства.

За Івана III до Московського великого князівства було приєднано Ярославське (1463), Ростовське (1474) і Тверське (1485) князівства, Новгородську республіку (1478), В’ятську землю (1489) та ін., посилилася залежність Пскова та Рязані; відбулося визволення Русі від монголо-татарського ярма (“стояння на Угрі”, 1480).

За правління Івана III склалося територіальне ядро єдиної Російської держави, почалося складання центрального державного апарату. Приєднав Ярославль (1463), Новгород (1478), Твер (1485), В’ятку, Перм та ін.

Було підкорено Казанське, Астраханське і Сибірське ханства, приєднано Башкирію, частину земель Ногайської Орди. Таким чином, за Івана IV приріст території Російської держави становив майже 100 %, з 2,8 млн км² до 5,4 млн км², до завершення його царювання Росія стала розміром більшим за всю решту Європи.