Лірика Лермонтова (поряд із поезією Жуковського і ранньою творчістю Пушкіна) стала злетом російського романтизму. Це зумовлено тим, що лермонтовський ліричний герой – герой романтичний. Він наділений усіма характерними рисами романтика – він борець, страждалець, бунтівник, поет, коханець, навіть пророк…

Основний мотив лермонтовської лірики – мотив самотності. Ліричний герой, що протистоїть суспільству, бунтує, а тому виявляється самотнім. Вірші Михайла Лермонтова вирізняються мелодійністю та емоційною насиченістю.

Ліричний герой – умовний образ оповідача, наділений автором певними особистісними рисами, який виступає від першої особи в ліричних творах. Зазвичай ліричний герой близький за духом і світовідчуттям до автора твору, але не зовсім тотожний йому, а інколи може повністю відрізнятися від автора.