Лях (мн. ч. ля́хи; від польськ. Lędzianie) – слово в літописі Нестора, яке спочатку вживалося для позначення західнослов’янських племен – полян (поляків), лютичів, мазовшан і поморян.

Ляхи – слово в літописі Нестора, яке спочатку вживалося для позначення західних слов’ян – полян (поляків), лютичів, мазовшан і поморян.

Як позначення поляків *lęxъ пішло не тільки в давньоруську мову, а й у литовську: lenkas “поляк”. У східних слов’ян запозичені румунське Leah і турецьке Leh “поляк”. За цією гіпотезою, лядяни були найсхіднішим із племен, які згодом увійшли до складу польського народу.

Крім, жида, звісно. Так от, зібралися вони якось на ярмарок. Взяли: лях – слугу, жид – барахло на продаж, москаль – рубль, хохол – свиню.