З учасників битви на землі залишився тільки Атлант, якому Зевс поклав на плечі і голову небесне склепіння. З функцією Атланта тримати небосхил пов’язана його роль свого роду небесної осі.

На Атланта, однак, доля очікувала зовсім інша – Зевс змусив титана встати на західному краю Геї-Землі (Gaia) та утримувати на своїх плечах Урана-Небо (Uranus). У такий спосіб Зевс замислив перешкодити Урану і Геї возз’єднатися в колишньому союзі.

Найважчим подвигом Геракла на службі у Еврисфея був його останній, дванадцятий подвиг. Він мав вирушити до великого титана Атласа, який тримає на плечах небесне склепіння, і дістати з його садів, за якими дивилися доньки Атласа Геспериди, три золотих яблука.

Атлас (він же Атлант) – це титан із давньогрецької міфології. Він відзначився тим, що брав участь у війні проти олімпійських богів, яка закінчилася провалом, і був приречений Зевсом вічно тримати небесне склепіння на своїх плечах.