Згідно з іншою теорією, прізвисько «кулак» походить від слів «куль, кульок» і «кутати» (кутати). Лінгвіст Олексій Соболевський припускав, що в давньоруській мові цей термін позначав щось на зразок мішка, куля або обгортки і був близьким до виразу «грошовий мішок».

Слово «кулатчики» згадується у XVII столітті у грамоті царя Олексія Михайловича. У словниках ХІХ століття слово «кулак»(«куркульство») мало виключно негативний сенс. Словник Даля повідомляє, що кулак: Скупець, скнара, жидомор, кремінь, крепиш; || перекупник, переторгувальник, маклак, прасол, звідник, особ.

Почався він після громадянської війни, коли було зроблено переділ землі за кількістю їдків, але при цьому земля знаходилася в повному користуванні селян, тобто селянин міг землю продати, закласти, подарувати. Цим і скористалися кулаки.

Кулак – кисть руки з щільно притиснутими до неї пальцями. Кулак (збирально – «куркульство») – радянський розмовний термін, що позначає багатого селянина-власника, що експлуатує наймитів, бідняків. Кулак – Пристосування для кріплення основних частин будь-якого механізму.