Крім крові та кісткового мозку, жива людина може стати донором нирки, частини кишківника, печінки або підшлункової залози – тобто “парного органа, частини органа або тканини, відсутність яких не тягне за собою незворотного розладу здоров’я”, як сказано в Законі “Про трансплантацію органів і (або) тканин людини”.

Донори нирок стикаються з підвищеним ризиком розвитку термінальної стадії ХНН Живі донори нирок наражаються на підвищений ризик розвитку термінальної стадії хронічної ниркової недостатності (ХНН) і прееклампсії у вагітних жінок-донорів.

Донором нирки може стати близький родич пацієнта, який потребує пересадки нирки. Родич може пожертвувати нирку тільки за добровільної згоди. Пожертвування однієї нирки не зашкодить людині з гарним здоров’ям, оскільки у нирок висока здатність до компенсації.

Для запобігання реакції відторгнення, пацієнти з пересадженим органом повинні використовувати імуносупресивні препарати. Тривалість життя пересадженої нирки становить близько 10-15 років.