У цих птахів існує “хомінг” – вроджена здатність повертатися до свого гнізда, тобто додому. Одним із головних орієнтирів для птахів є сонце. Летять голуби під кутом до світила, роблячи поправку на час, у чому їм допомагає внутрішній годинник. Якщо сонце приховане за хмарами, бачать поляризоване світло.

Під час повернення додому з незнайомого місця голуби, на думку більшості дослідників, орієнтуються за небесними світилами (сонцем і зірками), а також за магнітним полем землі, яке відчувають безпосередньо завдяки дрібним магнітним частинкам у верхній частині дзьобів.

Поштові голуби пролітають у середньому по 300 км на висоті 100-300 м зі швидкістю 60-70 км/год. Але на змаганнях такі птахи можуть летіти і швидше – до 360 км за 280 хвилин, а також долати до 1000 км.

Межею відстані для польоту поштових голубів вважають 1100 км, але деякі можуть відшукати шлях до свого гнізда і з більшої дистанції. Таку відстань голуб вільно пролітає не раніше трирічного віку.