Фундамент теорії звичайних дробів заклали грецькі та індійські математики. Вперше в Європі даний термін ужив у 1202 перший великий математик середньовічної Європи Леонардо Пізанський (1170 – 1250), більш відомий як Фібоначчі.

Десяткові дроби вперше зустрічаються в Китаї приблизно з ІІІ століття н. е.

Вперше так писати дроби почали у давній Індії. Сучасний спосіб стали використовувати араби. Але ніхто з названих народів не застосовував горизонтальну межу для поділу чисельника та знаменника. Вперше вона з'являється у працях Леонардо Пізанського, більш відомого як Фібоначчі, у 1202 році.

Перші десяткові дроби в Європі ввів Іммануїл Бонфіс близько 1350, в 1579 їх вживання намагався пропагувати Вієт. Але широкого поширення вони набули лише після появи твору Симона Стевіна «Десятая» (1585).