Це, як правило, професійні злочинці. Найчастіше саме “блатним” належить реальна влада у в’язниці або на зоні. Існує багато вимог до претендентів на статус “блатного”: наприклад, “блатним” не міг стати ув’язнений, який служив в армії, працював офіціантом, таксистом та іншою обслугою (тобто т. ін.).

Кожного ув’язненого, який хоча б один раз вступив у гомосексуальний контакт як пасивний партнер, оголошують опущеним. Усі поняття: “скривджений”, “півень”, “підор”, “опущений” тощо означають представника найнижчої касти ув’язнених, проте їхній зміст може дещо різнитися.

“Мужики” не беруть участі в розбірках, не мають права голосу і не втручаються у справи “блатних”. Вони не співпрацюють з адміністрацією в’язниці, але й не прислуговують авторитетам зони. Серед “мужиків” є, звісно, й такі арештанти, яких поважають “блатні” і навіть прислухаються до їхньої думки.

У великих таборах для них виділяються окремі бараки, які називаються півнятами. Опущені користуються окремими предметами побуту. У їхньому посуді проробляють дірки, щоб ніхто не випадково не сплутав "зашкварені" тарілки і ложки з нормальними. Життя опущених у в’язниці дуже важке.