Диктатор у Стародавньому Римі – надзвичайно уповноважена посадова особа (магістрат) у період Республіки (V – 2-а половина I ст. до н. е.), яку консули за рішенням сенату призначали щонайбільше на 6 місяців у разі крайньої небезпеки (внутрішні негаразди, військова небезпека тощо).

Людина, що стоїть на чолі диктаторського режиму (див. Диктатура), одноосібний правитель держави, що володіє необмеженою владою і стоїть над законом. (переносн.) – жорсткий, авторитарний або тоталітарний керівник, особа, наділена необмеженою владою в будь-якій галузі управління або господарства.

Диктатура в Стародавньому Римі Спочатку диктатурою іменувалася вища екстраординарна магістратура в Римській республіці. Диктатура встановлювалася постановою сенату, згідно з якою вищі ординарні магістрати республіки – консули призначали диктатора, якому передавали всю повноту влади.

Деяких офіцерів, які відмовилися підтримати путч, було розстріляно. У результаті перевороту уряд Народної єдності з Сальвадором Альєнде було повалено.